• Телефон: +38 (03634) 2-39-69
  • Сайти:

Володимиреччина. Культура. Туризм. Спадщина

Свято-Миколаївський храм с.Стара Рафалівка

Рейтинг користувача: 0 / 5

Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка
 

 

                Поміж вікових лісів та безмежних лугів, на високому березі річки Стир, возвеличується духовна прикраса Полісся – Миколаївська церква. Цей храм вабить красою, дивує величністю, зацікавлює оригінальністю. Дивовижна за розмірами духовна святиня своєю архітектурою мало схожа на традиційні храми Полісся. Уважний погляд знавця особливостей православного храмобудівництва зразу помітить повернення вівтарної частини храму на захід – характерна ознака римо-католицького костьолу, котрим він і був на початку свого існування. 

               

  Історія храму тісно пов”язана з історією села Стара  Рафалівка. Роком заснування поселення вважається 1647 р. В 1663-1665 роках Рафалівкою володів гетьман Правобережної України Петро Тетеря, він домігся для Рафалівки привілею на магдебурзьке право та про­ведення щорічних чотирьох ярмарків і торгу.  Це сприяло економічному росту колишнього волостного містечка. В ХІХ ст. місто Рафалівка було справжнім промисловим, культурним, духовним центром в окрузі. В 1946 році для відмінності від селища Рафалівка, котре виникло навколо залізничної станції, містечко отримало нову назву – Стара Рафалівка.

 В наш час територіально село знаходиться у Володимирецькому районі на кордоні Рівненської та Волинської областей. Географічне положення Рафалівки своєю красою та самобутністю вабить всіх, хто тут побував хоч один раз. Багатовікові ліси та непрохідні болота розрізані сотнями рукавами  прекрасної річки Стир. Безмежні луги, залиті весняним паводком, переповнені рибою, а влітку квітують духмяними травами - це українське Полісся.

 

 

                 Понад двісті років головною прикрасою, гордістю Старої Рафалівки та краю  є Свято-Миколаївська церква. Храм  був побудований паном Рафаїлом Романовским у 1783р. як  католицький костьол.  Крім нього в Рафалівці ще була православна церква св. мучениці  Параскеви, але вона була знищена пожежою у 1834 р. В  1831  році спалахнув  польський  заколот, в  якому  взяв  участь  володар  Рафалівського  маєтку  граф  Ілізар. За  участь  в  заколоті  маєтки  графа, в  тому  числі  і  містечко  Рафалівка, були конфісковані  і  перейшли  до  казни. Поляки були виселені зі своїх земель, а костьол переданий у користування православним жителям Рафалівки.

З  1837  року  відкрилася нова сторінка історії величного храму. Він набув свого нового вигляду,  освячений молитвами віруючих, став духовним центром краю, православною святинею Полісся. Історія Свято-Миколаївської церкви понад 100 років була пов'язана з родиною священиків Янцевичів, котрі поперемінно від батька до сина звершували службу Божу в храмі. Першим його настоятелем був священик Петро. На його плечі ліг весь тягар, пов’язаний  з ремонтом і перебудовою церкви. З державної казни були виділені кошти, за які прихожани звели православний купол, перекрили дах, побудували дерев'яну дзвіницю. Тоді ж був поставлений перший іконостас.

 До 1858 року, шанований  своїми прихожанами, служив в храмі св. Миколая отець Петро Янцевич.  Після смерті його справу продовжив син -  священик Назарій. Довгих 53 роки він піклувався про храм  та його прихожан.   

       Ставши  настоятелем Свято-Миколаївської церкви, отець Назарій перш за все приділяв увагу духовному  окормлінню  пастви.    Але не забував він  піклуватись і про збереження та звеличення ввіреного йому храму та його духовних та історичних цінностей. Він зібрав велику для того часу бібліотеку духовної літератури, крім того  беріг зібрання древніх богослужбових книг, котрі лишилися і до нашого часу. Отець Назарій почав вести літопис приходського життя. І було що писати, бо при ньому храм преобразився і отримав новий   вигляд.  

                Ще в 1879 році бурею знесло стареньку дерев’яну дзвіницю. Виникла потреба перебудови купола і ремонту як внутрішньої, так і зовнішньої  сторін храму.  У 1877 роців містечко проїздом завітав Волинський Губернатор Грессер, і прихожани просили допомоги з казни на ремонт церкви. Губернський голова оглянув церкву і пообіцяв допомогти.  Більше десяти роки парафіяни чекали виконання обіцянки Волинського Губернатора . Через деякий час церква так обвітшала, що у 1888 році отець Назарій був змушений через небезпеку падіння купола призупинити проведення богослужіння. Після цього, з дозволу Церковно-будівничого комітету, прихожани за свої кошти почали ремонтувати храм. У 1890-1891 р. основні роботи були виконані. Був заново відбудований купол, обшитий жерстю і пофарбований в білий колір, в церкві перестелена підлога, над храмом в східній частині побудована двох’ярусна дзвіниця, нижній ярус якої цегляний, а верхній - з дерев’яного брусу, обшитий жерстю. Зведена дерев’яна огорожа . В  1900р.  був  встановлений  новий  іконостас, котрий прикрашає  храм  і  тепер.  В 1909р. була вимурувана нова цегляна огорожа. Це були останні труди отця Назарія.

                 В 1911 році його змінив син, священик Костянтин Янцевич. З 1911 по 1943 роки в тяжкі часи Першої світової війни, революційних подій 1917-1918рр., зміни політичного та церковного становища при Польщі 1919-1936р., Другої світової війни – отець Константин ніс священицький хрест. Тяжко приходилося виконувати  священицький обов”язок в воєнні та революційні часи, не легше було за існування на території західної України влади Польської республіки.

                На початку Другої світової війни і особливо після окупації України німцями нелегким стало життя віруючих. Хоча німці і дозволяли вільно сповідувати свою віру, але вони сприяли розколу Православної Церкви.  В 1943 р. отець Костянтин разом з сім”єю виїхав до Нової Рафалівки, де і помер. Після нього деякий час священика в Миколаївському храмі не було. Почалося визволення українських земель від окупантів. Під час військових дій храм багато постраждав. Він був єдиною великою спорудою в навколишній місцевості,  грав роль пункту спостереження і тому постійно підвергався обстрілу. Не раз величезні снаряди падали поруч з храмом, але Господь зберіг церкву від значних пошкоджень.   

Після війни ставлення до релігії та релігійних споруд з боку радянської влади було неоднозначним. В цей період на Рівненщині було знищено, закрито чи віддано в господарське користування більше половини релігійних споруд, у тому числі і пам’яток історії. Зусиллями прихожан, істориків, цінителів культури згідно з постановою Ради Міністрів Української РСР від 24 серпня 1963 р. № 970 "Про впорядкування справи  обліку та охорони пам’ятників архітектури на території Української РСР" Свято-Миколаївська церква с. Стара Рафалівка була внесена до списку пам’яток архітектури Української республіки. Постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 2003 р. № 864 була підтверджена  історична цінність Свято-Миколаївської церкви як пам’ятки архітектури. Це допомогло зберегти його внутрішній та зовнішній вигляд. Завдяки тому, що він ніколи не закривався як молитовний дім, прихожанами були збережені його святині і той дух молитви та історії, котрий зберігається в храмах віками. До нашого часу Старорафалівський храм являється єдиною у Володимирецькому районі пам’яткою архітектури державного значення.

                В цей час люди під керівництвом духовних отців почали відновлювати частково зруйнований війною храм. Прихожани храму зберегли імена та  пам”ять про священицькі подвиги післявоєнних настоятелів.

О. Олексій Ткачук                                (1945 -  1947рр.)

О. Степан Халімонов                           (1947 -  1952рр.)

О. Петро Поздняковскій                      (1952 – 1957рр.)

О. Олексій Костанович                        (1957 -  1979рр.)

О. Андрій Дьогтяров                            (1979 -  1980рр.)

О. Володимир Крот                              (1981 -  2004рр.)

 

                  У 1965-му році були заново перекриті дзвіниця і дах. У 1975 р. проведено внутрішній розпис храму. У 1979 р. -  позолочено іконостас. У 1982-84 рр. проведено парове  опалення і перекрито центральний купол, дзвіницю та дах оцинкованим та мідним залізом.

                У 1988-1991 рр. позолочено хрести і верхні куполи центрального купола і дзвіниці, а також проведено захисні роботи фундаменту. Він був обкладений гранітом і мармуром.

 У 1995-1997рр. було проведено реставраційні роботи огорожі і побудовано арку центрального входу в церковний цвинтар.

У 2006-2007 роках, в канун ювілею 225-річчя храму, була відновлена штукатурка стін і пофарбовані фасад, покрівля й основні купола церкви та дзвіниці. Були вставлені нові дубові вікна, облаштована навколишня  територія.

                Але не тільки про відновлення стін храму піклувалися духовні отці - настоятелі. Миколаївська церква після війни була чи не єдина, котра ніколи не закривалась владою. В найтяжчі часи гонінь  в храмі звершувалось богослужіння. В неділю та святкові дні церква була переповнена віруючими з різних сіл. Люди йшли пішки десятки кілометрів, щоб попасти на Службу Божу. Стіни Миколаївської церкви зберегли багато святинь тих  храмів, котрі були закриті чи знищені радянською владою.

                В 70-их роках поблизу Рафалівки почала будуватись Рівненська  АЕС та місто-енергетик Кузнецовськ. Довгий час жителі міста духовно окормлялися в Миколаївській церкві. В особі настоятеля отця Володимира Крота багато людей знайшли духовного наставника, батька, котрий вінчав молоді пари, хрестив їх діточок, хоронив почивших родичів та близьких, повчав та наставляв в вірі Православній. В часи настоятельства отця Володимира  при підтримці керівництва станції та міста, пожертв віруючих храм набув нового вигляду.

 

 

                Стіни Миколаївської церкви зберегли багато духовних та історичних пам”яток. Головною цінністю храму  є його молитовний дух, ті святі ікони та фрески, перед якими возносили молитви подяки та покаяння наші предки.  

Кожен храм має свою найдорожчу  святиню. Миколаївська церква та село Стара Рафалівка знаходяться під опікою Святого Миколая Чудотворця та покровом Божої Матері. Храм має декілька святих образів своїх небесних покровителів.

Образ Ченстоховської Божої Матері ось уже більше двухсот років спонукає до молитви віруючих з Горнього місця у вівтарі. Образ XVIII ст. оздоблений золотом і прикрашений короною та металевим відбитком кисті руки, має особливу пошану у прихожан. Це єдина ікона, котра перебуває у храмі з першого дня його побудови. І це не випадково. Чудотворний образ Ченстоховської Божої Матері з древніх часів особливо почитається як православними, так і католиками.  Ця ікона має особливу святість і не раз зцілювала хворих, про що свідчить відбиток руки у правому верхньому кутку образа.

    Ще однією святинею являється храмова ікона святого Миколая.  Цей образ невеликий за розміром  у позолоченому окладі. Він завжди обноситься навколо церкви в день її храмового свята. Недавно на горищі церкви була знайдена ще одна ікона святого Миколая. Образ XIX століття, писаний на холсті, зображує святого в повний ріст, одягнутого в архієрейське облаченіє.

                Багато інших історичних пам’яток, народних святинь зберігає в своїх стінах храм, і кожна несе в собі не тільки історію епохи, але й радості та турботи багатьох окремих людей, котрі їх творили, оберігали та освячували своїми молитвами. Дерев’яна, вкрита золотом гробниця та зшита золотими та срібними нитками Плащаниця Іісуса Христа початку XIX ст., через віки розкривають нам історію людини - прихожанина храму, котрий один за одним поховав всіх своїх дітей. Після слізних молитв та щедрої жертви – Плащаниці та Гробниці – Господь дарував йому сина. Нащадки Богом даної дитини до нашого часу проживають у Рафалівці, згадуючи приклад ласки Божої.

                 Справжньою прикрасою храму є дзвіниця з древніми дзвонами на ній. Усіх їх одинадцять. Найдревніший з них має надпис фундатора Рафаїла Романовського та дату відкриття храму - 1873 рік. Ще чотири невеликих дзвони, вилиті в кінці ХVIII- XIXст. Є два  дзвони з надписами  українською мовою ХVІІІ століття та два – з періоду Польської держави ХХ ст. На одному із них надпис польською мовою: "В пам'ять 1900 річниці смерті короля Христа, 1933р."

                Найбільший за розмірами  дзвін був свідком передачі храму православним в 1836р.  Інший датований 1888 роком, з обох сторін має вилите зображення хреста та ікони. Поява його на Миколаївській дзвіниці зв’язана з приїздом на Волинь імператора Олександра III в 1890 році. Особливо значимим храмам були дані Його Величністю цінні подарунки: Миколаївський храм отримав дзвін та лампаду, котра і понині висить перед іконою Почаївської Божої Матері на іконостасі. На ній знаходиться особливий надпис: "В память чудесного Спасения Государя Імператора Александра III и всего Августейшего семейства  октября 17 дня 1888г."

                В храмі зберігається древнє зібрання богослужбових книг та рукописів. Усіх їх можна розділити на чотири групи:

 1) Богослужбова література. До них належать книги, котрі використовуються під час богослужіння: Євангеліє та Служебник XVIII ст., Мінеї, Октоїхи та Тріоді XVIIIXIX ст. Найдревнішим рахується  рукопис періоду реформи церковно–слов’янської  мови кін. XVI - поч. XVII ст. фото книжок та рукописів

2) Нотні збірники. Основну частину їх становлять збірники XIX ст. Є збірники квадратної нотації XVIIIXIX ст.

3) Офіційні документи та єпархіальні звіти: Метричні книги, Сповідні та Клірові відомості за 1840 – 1943 рр.

4) Окремо можна виділити документи та записи, котрі відображають церковно – адміністративну та фінансово – побутову сторони життя приходу. До них належить і рукописний літопис настоятеля Свято – Миколаївської церкви 1857–1911 р. протоієрея Назарія Янцевича та переписка приходського причту з Волинським губернатором по питанню капітального ремонту храму.

                На початку XXI ст. в період відродження національної свідомості багато людей зацікавилось історичною  та духовною цінністю храма та його святинь, як частини історії нашого народу, нашого краю. Стали проводитись екскурсії для дітей та підлітків, гостей Володимирецького району та міста Кузнецовська. Роботи учнів та студентів по історії храму були відмічені на районному та обласному рівнях .

                Завдяки роботі по вивченю історії храму було визначено точну дату його побудови – 1783 рік. Влітку 2007 року храм відвідала районна комісія на чолі з Головою Володимирецької Райдержадміністрації В. Ткачуком. Було вирішено вперше за історію храма в день пам”яті небесного покровителя Старої Рафалівки  святого Миколая 22 травня 2008 року відзначити  ювілей церкви – 225-річчя з дня побудови. Була складена районна „Програма підтримки пам”ятки архітектури державного значення Свято-Миколаївської церкви с. Стара Рафалівка з нагоди відзначення її 225-ти річчя”. Враховуючи духовну та історичну цінність храму та його святинь, було вирішено спільними зусиллями відкрити при церкві Музей історії храму та духовності краю.

З 2004 року настоятелем Свято-Миколаївської церкви являється випускник Московської Духовної Семінарії та Академії  клірик Української Православної Церкви священик Сергій Прокопчук.  

 

 

                Величний  храм  св. Миколая  Чудотворця  є  красою  та  гордістю  села  Стара  Рафалівка, Володимирецького району  та всього нашого  поліського  краю. Його  золоті  купола  та  мелодійний  тризвін  древніх  дзвонів  вабить нас  до  себе.  Вже  понад  двісті  років дзвони кличуть  віруючих  до  служби  Божої,  нагадують  нам, що  ще  живе  віра  Христова  в  серцях  людей. Приходять  помолитись  до  храму  і ті, котрі  пам’ятають  часи, коли  Свято-Миколаївська  церква  чи  не  єдина  на  всю  округу  була відкрита  і  звершувалось  в  ній  богослужіння. Зайшовши  в  храм, кожен  відчуває  зв’язок  часів, коли  на  молитві  єднаються  голоси  дітей, батьків, дідів  та  прадідів, котрі  жили  та  живуть  в  цих  краях.

                    Кожної неділі та свята в Свято-Миколаївській церкві звершується служба Божа. По суботам та неділям діти займаються в недільній школі, вивчають церковний спів. Проводяться екскурсії з росповіддю про історію храма та духовності краю.  Кожен бажаючий може прийти і особисто відчути дух молитви, дух історії, котрий зберігається в цій древній святині Полісся.

 

Автор:  священик Сергій Прокопчук

Фото: о. Сергій Прокопчук

            Ірина ...............

            Володимир Гребінь

Українська Православна Церква.

Свято-Миколаївський храм (Памятник архітектури XVIII ст.)

с. Стара Рафалівка, Володимирецького району, Рівненської області

Настоятель священик Сергій Прокопчук

Тел. 8 (03634) 4 86 69

Моб. 8 067 798 40 64

Початок богослужіння:                                                                    Заняття у недільній школі:

В неділю та святкові дні з 8.00                                                       Субота   13.00

                                                                                                            Неділя    16.00

 

 

моменти життя